Мамо, нагадай

Мамо, нагадай, що зима мине І під снігом знайдемо втрачене Мамо, нагадай, що зима мине І ми нове життя побачимо Чорно-білі ці спальні райони І старі дев'ятиповерхівки Чуєш ввечері голод і втому Та, як завжди, несеш радість в домівку І я знову в гостях у вас з татом Якраз підігріваю вам їсти В мене знову апатії свято Знову чую себе егоїстом Ти дивишся, але без осуду Бачиш, шо скроні сиві вже не тільки у тебе Життя вже побачила й знаєш Це ОК почуватись часом як амеба Ти мама, тому ти мудра Знаєш, тільки всередині є кожне пекло і рай Ти віру даруєш, завжди відчувається А коли ні, просто нагадай Мамо, нагадай, що зима мине І під снігом знайдемо втрачене Мамо, нагадай, що зима мине І ми нове життя побачимо Ця зима затягнулася, мамо Щось не годен зібрати я раму Дай на рани ментальні бальзаму Буду міцний, наче ті криголами Зможу сьогодні, де вчора не зміг Хай завірюха в обличчя і сніг Мінус на вулиці, мінус в кишенях Але попереду — новий поріг Мамо, нагадай, що я сильний Що зима скінчиться, весна прийде! Мамо, нагадай, що я вільний Що я тут і зараз, а не де-не-де! Мамо, нагадай, що я зможу Не піддамся слабким думкам! Мамо, нагадай волю Божу По вірі нашій хай дасться нам! Мамо, нагадай, що зима мине І під снігом знайдемо втрачене Мамо, нагадай, що зима мине І ми нове життя побачимо Мамо, нагадай, що зима мине І під снігом знайдемо втрачене Мамо, нагадай, що зима мине І ми нове життя побачимо Мамо, нагадай! Мамо, нагадай! Мамо, нагадай! Мамо, нагадай! Мамо, нагадай! Мамо, нагадай! Зима мине!