Рiдна мати моя, ти ночей недоспала
Ти водила мене у поля край села
I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала
I рушник вишиваний на щастя дала
I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала
I рушник вишиваний на щастя, на долю дала
Хай на ньому цвiте росяниста дорiжка
I зеленi луги, й солов'їнi гаї
I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка
I засмученi очi хорошi твої
I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка
I засмученi очi хорошi блакитнi твої
Я вiзьму той рушник, простелю наче долю
В тихiм шелестi трав, в щебетаннi дiбров
I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю
I дитинство, й розлука, i вiрна любов
I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю
I дитинство, й розлука, й твоя материнська любов
