Молитва солдата

Обов'язково повернусь! Мамо, я клянусь! Обійму ніжно й посміхнусь, я ж за тебе б'юсь! Доки з Каспійського моря летить двухсотий груз Я буду битись за своє, як бився дідусь! Обов'язково повернусь! Мамо, я клянусь! Обійму ніжно й посміхнусь, я ж за тебе б'юсь! Доки з Каспійського моря летить двухсотий груз Я буду битись за своє, як бився дідусь! Знаю, де горе іде і де горить горище Я вірю в краще і в цій вірі є сили повище! І вже, на жаль, Шевченко про це не напише Візьму на себе фланг і знову Загудуть хрущі над вишнями Віра в Всевишнього, коли прийде біда Бандура ніжно шепче і плаче струна В підтримку воїнів від імені кіборгів Полинуть сильні слова від тих, кого слухав, знав (є) В перші дні, як ми приїхали, відчув злість Душили, рвали їх, із ста залишили шість Розлучивши нас із сім'ями, вбивши дітей Лупи із стугни, брат, не рахуй за людей! Сиджу в окопі і читаю всі думки братів Хто за сім'ю, хто за кохану, а хто що не вспів Бажання тільки знову побачить дітей Але я вистою за них, за наших людей! Обов'язково повернусь! Мамо, я клянусь! Обійму ніжно й посміхнусь, я ж за тебе б'юсь! Доки з Каспійського моря летить двухсотий груз Я буду битись за своє, як бився дідусь! Обов'язково повернусь! Мамо, я клянусь! Обійму ніжно й посміхнусь, я ж за тебе б'юсь! Доки з Каспійського моря летить двухсотий груз Я буду битись за своє, як бився дідусь! Секунда, свист піддавлює в голові Долоні в крові і іще наче живий Турнікет, турнікет і під обстріл ракет Втрачаю брата на очах і тяну в кювет Віриш-не-віриш, тільки там просиш підтримку в Бога Ми всі там будем, але в кожного різна дорога І в тих полях я залишив частину душі Залишив себе, Бурла, так і пиши Повернувшись, не міг звикнути, як ходять люди Так невзначай кофейок, мальовані губи Для них війна – слова, але я розумію Війна – це діло тих, хто вмів і вміло уміє! Цю розповідь заримував для вас, відчуйте, люди! І ці слова від тих, хто був там і вижили чудом! Війна – це шрам і він в душі, і він не зажив Словами важко пояснити тим, хто не пережив